30 РОКІВ КОНСТИТУЦІЇ

Конституція України – гарант волі народу та незалежності держави: Історія тріумфу 1996 року

З нагоди 30-річчя Основного Закону України Великоанадольський лісотехнічний фаховий коледж імені Віктора Єгоровича фон Граффа представляє фінальну частину нашого історико-просвітницького марафону.

Чинну Конституцію України ухвалено 28 червня 1996 року народними депутатами України ІІ скликання. Вона стала основою стабільності суспільства, політико-правовою засадою подальшого розвитку державності й правової системи нашої країни.

Витоки новітнього конституційного процесу

Конституційний розвитку незалежної України почався набагато раніше історичного 1996 року. Важливим фундаментом стала Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 року. Цей конституційний акт став першим дієвим кроком до здобуття Україною власної державної самостійності, основою для підписання міжнародних договорів і прийняття майбутнього законодавства.

Спираючись на Декларацію, 24 жовтня 1990 року Верховна Рада затвердила склад першої Конституційної комісії. Перед нею постало складне завдання — розробити Концепцію нової конституції. Комісія опрацювала один за одним 7 варіантів документа, і в червні 1991 року концепція була схвалена парламентом.

Епохальні зміни та запекла боротьба

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року Конституційна комісія приступила до розробки документа вже для повністю самостійної держави. Вивчалися як власний історичний досвід (від Пилипа Орлика до УНР), так і світові зразки: Загальна декларація прав людини, пакти ООН про економічні, соціальні й культурні права.

Творці Конституції працювали у надзвичайно складних умовах:

Глибока економічна криза першої половини 1990-х років.
Запекла ідеологічна боротьба між національно-демократичними силами та прихильниками радянського минулого.
Гостре політичне протистояння між гілками влади (дискусії щодо форми республіки — парламентської чи президентської).
Опір лівих сил, які мали потужні позиції в парламенті й виступали проти ринкової економіки, приватної власності, запровадження державної української мови та національної символіки (Тризуба та Синьо-жовтого прапора).

Через це у жовтні 1993 року Верховна Рада заблокувала перший проєкт, незважаючи на всенародне обговорення за участю понад 180 тисяч громадян. А у 1996 році ліва більшість на три місяці затягнула обговорення проєкту, розробленого вже другою Конституційною комісією.

Історична ніч 28 червня

Попри всі палкі дискусії, 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, після майже доби безперервної роботи, Верховна Рада України ухвалила Основний Закон. За це рішення проголосували 315 депутатів. Україна отримала високодемократичний акт, що закріпив пріоритет прав людини та імплементував загальновизнані принципи міжнародного права.

Сучасність та виклики воєнного стану

Розвиток державності продемонстрував необхідність подальшого вдосконалення Основного Закону — за роки існування зміни до тексту вносилися 7 разів. Наразі, в умовах воєнного стану, задля забезпечення національної безпеки та оборони діють певні тимчасові обмеження конституційних прав і свобод (зокрема, свободи пересування, мирних зібрань, недоторканності житла та таємниці листування). Проте адміністрація та студентство ВАЛТК глибоко вірять, що післявоєнне відновлення України стане потужним стимулом для нового утвердження верховенства права та розквіту нашої демократичної держави.