Біль афганської війни…

З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

Тридцять два роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів.

З метою вшанування учасників бойових дій на території інших держав у Великоанадольському лісотехнічному коледжі імені Віктора Єгоровича фон Граффа   відбувся круглий стіл: «Біль афганської війни…». Під час зустрічі учасники згадали страшні сторінки історії та дійшли до висновку, що у війнах не може бути переможців, адже всі в них переможені тим, що війна – це смерть, що забирає найдорожче у людини – її життя; бо війна – це каліцтво як духовне, так і фізичне; бо війна – це справжнє пекло. Можна побудувати дороги, заводи, прокласти магістралі, підняти господарство. Але примусити залікувати ранену душу, не залишивши величезного рубця, - неможливо. Завдання молодого покоління – ніколи не допустити повторення страхітливого лиха…

Владислава Борисенко,

заступник директора з навчальної роботи