Дендропарк Великоанадольського лісу — це не просто зелена зона, а справжня скарбниця національного лісівництва. Тут, посеред степу, завдяки невтомній праці поколінь лісівників, прижилося багато іноземних дерев і чагарників — екзотів, які перетворили цю місцевість на оазу життя та наукових досліджень.
Початки колекції (ХІХ століття)
Перша невелика колекція екзотичних дерев почала створюватися ще за часів видатного лісівника В. Є. фон Граффа у 1850–1860 роках. Уже в 1858 році він міг на власні очі оцінити успішність вирощування у жорстких умовах підвищеного степу різних деревних і чагарникових порід.
«Крім головних порід і чагарників розводяться і багато інших порід в малому виді, як породи ще не остаточно випробувані. Розведення хвойних порід по теперішній час виявляється мало доступним. З них є, тільки і то в дуже малій кількості, як особлива рідкість, звичайна сосна (Pinus sylvestris), звичайний ялівець (Juniperus communis L.). Розведення берези, однією з звичайних наших російських листяних деревних порід, в Великоанадолі недоступно. Наявні в даний час берези представляють величезну рідкість, предмет розкоші і подиву… Для проведення дослідів акліматизації різних деревних порід і для найближчого вивчення щодо гідності їх, а також створення зразків всіх деревних рослин, які можуть бути міститися на відкритому повітрі, є в Великоанадольському розсаднику арборет і школи його».
— З доповідної записки В. Є. Граффа, 19 березня 1859 р.Перед фасадом метеорологічної обсерваторії, обабіч центральної алеї до річки Кашлагач, було розташовано сад-парк з арборетом і квітниками. Планування цього шедевру садово-паркового мистецтва завершили близько 1859 року; усі роботи виконували надзвичайно ретельно, а доріжки облямували системою вишуканих живоплотів. Створення арборету В. Є. Графф вважав корисним для кожного, хто хоче порівняно бачити місцеві й іноземні породи.
Хоча нині живоплоти не збереглися, а частина доріжок заросла, дух того часу живе у вікових деревах. У парку досі велично зростають: ялина звичайна (Picea excelsa), ялівець звичайний (Juniperus communis) та сосна кримська (Pinus pallasiana), висаджена самим В. Є. Граффом — вони різко вирізняються своєю висотою та розлогою кроною, будучи мовчазними свідками історії.
Розвиток на початку ХХ століття
Естафету розвитку дендропарку було продовжено у наступному столітті. У 1903–1904 роках по лівому березі Паркового ставка було закладено нову ділянку, яка налічувала понад 150 видів екзотів. З того масштабного насадження нині збереглися поодинокі, але могутні дерева ялівцю віргінського, звичайного та сосни чорної (Pinus nigra var. austríaca).
У 1900 році споруджено будівлю лісової школи з невеликою дендрологічною ділянкою. Це місце стало домівкою для вікового ялівцю віргінського, ялини сибірської (Picea obovata), сосни гірської (Pinus montana) та величної сосни важкої, або жовтої (Pinus ponderosa).
Дендропарк технікуму: Нова ера (з 1954 року)
Справжнє відродження та систематизація колекції відбулися у повоєнні роки. У 1954 році викладач технікуму, кандидат сільськогосподарських наук Д. К. Крайнєв заклав у кварталі 25 новий дендрарій для навчальних цілей. У своєму листі до лісівника І. П. Вареника він із захопленням зазначав, що розбиває дендропарк площею 5,5 га і збирає насіння звідусіль — планувалося висадити понад 100 порід, а загалом близько 250 найменувань.
Ділянку було геніально розбито на сектори концентричними колами, згрупувавши рослини за ботанічними родинами. У цих унікальних колекціях до наших днів збереглося близько 100 видів.
Хвойні породи
Сосна чорна (Pinus nigra), сосна Веймутова (Pinus strobus), ялиця кавказька (Abies nordmanniana).
Горіхові породи
Горіх сірий (Juglans cinerea) та горіх чорний (Juglans nigra).
Букові (Дуби)
Дуб каштанолистий (Quercus castaneifolia), дуб великоплідний (Q. macrocarpa), дуб болотний (Q. palustris), дуб Гартвіса (Q. hartwissiana), дуб скельний (Q. petraea).
Цікаві інтродуценти
«Залізне дерево» (Parrotia), бруслина Маака, актинідія коломікта (Actinidia kolomikta), мушмула германська (Mespilus germanica), береза кам’яна (Betula ermanii).
Мальовничі алеї цього парку були дбайливо обсаджені бирючиною звичайною та березою бородавчастою, створюючи неповторний ландшафтний малюнок.
Ентузіазм 1970–1980‑х років
У 1970‑ті роки навпроти спорткомплексу було створено ще один невеликий дендропарк (ім. Леніна) під чуйним керівництвом викладачки М. І. Петренко. Попри початкові труднощі та підсушену кореневу систему саджанців, завдяки самовідданій і тяжкій праці студентів дерева прижилися. Сьогодні тут милують око унікальні прищеплені форми: дуб звичайний вузькопірамідальний (Quercus robur var. fastigiata), глід звичайний махровий (Crataegus var. coccinea plena), клен гостролистий кулястий (Acer platanoides var. globosum) та червонолистий (var. rubrum), а також пістрявий клен ясенелистий (Acer negundo var. variegatum).
У 1980‑ті роки, знову ж таки під егідою М. І. Петренко, було створено дендрарій у кварталі 15. Його територію розбили на 80 строгих квадратів за родинами. Тут знайшли свій дім черемха Маака, горобина шведська, горобинник горобинолистий, екзохорда крупноквіткова, а також ясени пухнастий, білий (американський) та маньчжурський.
Сучасність: Жива спадщина
Сьогодні перед головною будівлею коледжу у затишному сквері гордо височіють розкішні екзоти: тюльпанове дерево (Liriodendron tulipifera), ялиця дугласова (Pseudotsuga taxifolia), тис ягідний (Taxus baccata), реліктове гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba), бузок амурський (Syringa amurensis) та липа біла (Tilia alba).
Цікаво, що попри дуже обережні, а часом і песимістичні оцінки В. Є. Граффа щодо можливості вирощування хвойних і берези у степу, час довів силу природи та людської наполегливості. Нині в заказнику «Великоанадольський» хвойні ростуть чудово (збереглися навіть 160‑річні сосни його власної посадки!), а берези прекрасно почуваються у сухому та спекотному кліматі Донбасу.
Велику справу, розпочату понад півтора століття тому, з честю продовжують сучасні лісівники Великоанаділля. Студенти під керівництвом своїх викладачів регулярно висаджують нові породи та дбайливо доглядають за насадженнями. Сьогодні дендрарій коледжу — це не лише історична пам'ятка, а й потужна база заготівлі насіння, садивного матеріалу та невичерпне джерело інтродукції нових рослин у лісове й зелене господарство всього регіону.
