Історія коледжу

Лісовий технікум (1929–2005)

Перетворення на технікум і довоєнний етап

З перетворенням школи на технікум на заклад було звернуто особливу увагу: уряд виділив значні кошти на будівництво. Зведено зручні гуртожитки для учнів і квартири для викладачів, розширено бібліотеку, кабінети й лабораторії забезпечено новими інструментами та приладами. Спершу навчання тривало чотири роки, а в 1941 р. — три.

Війна й евакуація (1941–1944)

Восени 1941 р. воєнні дії докотилися до технікуму. 8 жовтня 1941 р. наказом Главлісохорони заняття тимчасово припинено; викладачів спеціальних дисциплін відряджено до Оренбурзького лісового управління. Учнів 4‑го курсу та охочих з інших курсів переведено до Бузулуцького лісового технікуму.

Усі здобутки технікуму під час війни було знищено: гуртожиток, їдальню, бібліотеку, навчальний корпус із кабінетами та наочними посібниками спалено й розграбовано окупантами. Щойно звільнено Великоанадольське лісництво, в листопаді 1943 р. з Москви надійшло розпорядження про відновлення технікуму і відкриття занять із 1 лютого 1944 р. Так і сталося: технікум відчинив двері у вцілілих приміщеннях лісництва, працювали лише два курси (66 і 29 осіб відповідно; більшість — дівчата).

У 1944–1945 н. р. на перший курс прийнято 60 осіб; 2‑й і 3‑й курси поповнилися колишніми учнями, головно інвалідами війни. З 1945–1946 н. р. щороку на перший курс брали по 90 осіб; контингент доведено до 300, а з 1949–1950 н. р. приймали вже по 120 осіб.

Відбудова й розширення матеріальної бази

Після війни розпочалися масштабні роботи: відновлено зруйновані будівлі, забезпечено навчальними й наочними посібниками, активно зводили нові об’єкти. У 1956 р. здано в експлуатацію новий триповерховий навчальний корпус; відновлено два двоповерхові гуртожитки, згодом збудовано ще два двоповерхові та один триповерховий гуртожиток, їдальню, спорткорпус, теплицю, понад 30 житлових будинків для працівників, критий тир, магазин та інші службові будівлі. Закладено навчально‑дослідний дендропарк (5,5 га) з понад 200 видами дерев і чагарників.

Завдяки державній підтримці та активній участі учнів і викладачів технікум відновили й обладнали ще краще, ніж до 1941 р.

Пам’ять про захисників

У роки війни багато викладачів і студентів стали до лав армії та віддали життя за Батьківщину. На честь полеглих до 30‑річчя Перемоги збудовано пам’ятник воїнам‑лісоводам — власним коштом колективу, перший і єдиний пам’ятник такого профілю.

Форуми, наради, конференції

1891 р. — з’їзд лісничих (Великоанадольське лісництво).
Вересень 1908 р. — з’їзд діячів зі степового лісорозведення.
30.06–04.07.1948 р. — Всесоюзна нарада із степового лісорозведення.
03–04.06.1957 р. — нарада працівників лісового господарства степових областей України.
1965 р. — Всесоюзна конференція до 100‑річчя академіка Г. М. Висоцького (~400 учасників).
Вересень 1977 р. — нарада з живого захисту залізниць; встановлено меморіальну дошку на ст. Никитівка.
Травень 1982 р. — прийом делегації ботанічного з’їзду.
Вересень 1982 р. — Всесоюзна конференція з агролісомеліорації.
11–14.07.1990 р. — науково‑технічна конференція з проблем захисного та степового лісорозведення.

Візити та події

1976 р. — візит Героя Соціалістичної Праці М. В. Татаринова.
1977 р. — зустріч із Героєм Радянського Союзу, письменником В. В. Короповим; зустріч з академіком Ф. Русановим.
1978 р. — візит журналістів «Правди України».
1979 р. — візит республіканських профспілкових лідерів.
1980, 1986 рр. — інспекції Мінвузу УРСР.
1988 р. — творчий звіт поета‑пісняра М. Пляцковського.

Нагороди та відзнаки

03.10.1975 р. — Почесна грамота Держкомітету лісового господарства СРСР і ЦК профспілки за підготовку фахівців.
21.10.1987 р. — Почесна грамота Правління Радянського фонду миру.
1978, 1987 рр. — перемоги комсомольської організації у республіканському місячнику «Лісу і саду».

Директори (післявоєнний період)

1944–1946 — Бочковський А. Г. (директор лісгоспу і технікуму).
1946–1957 — Алимов П. І. (директор лісгоспу і технікуму).
1957–1958 — Кочергін М. Ф. (директор технікуму).
1958–1962 — Сергєєв О. О. (директор лісгоспу і технікуму).
1962–1990 — Азбукін Ю. М. (директор лісгоспу і технікуму; Заслужений лісівник України).
1989–1990 — Малий П. В. (в. о.).
1990–1998 — Єрмош В. Р.
1998–2007 — Гапонов В. С.

Внесок Ю. М. Азбукіна

Юрій Михайлович Азбукін (1929–1994), директор у 1962–1990 рр., здійснив масштабну розбудову матеріальної бази: три нові гуртожитки, їдальня, спортзал зі стадіоном, теплиця з лабораторіями (>1000 м²), закритий тир, котельня, житло для працівників; відновив базу лісгоспу, створив поливний розсадник, плантації фундука та сосни, понад 6000 га лісонасаджень і лісосмуг у районі та області. Виховано понад 5000 фахівців денної та заочної форм.

Нагороди Ю. М. Азбукіна: орден Трудового Червоного Прапора, медалі «За доблесну працю», «Ветеран праці», Срібна медаль ВДНГ, грамота Президії Верховної Ради СРСР, звання «Заслужений лісівник України».

Викладачі та випускники

Технікум пишається випускниками: багато хто здобув вищу освіту, захистив кандидатські та докторські дисертації, працював/працює на керівних посадах у системі лісового та народного господарства. Близько 70% фахівців лісового господарства Донбасу — випускники технікуму.

Серед викладачів і науковців, пов’язаних із технікумом і лісництвом: академік Г. М. Висоцький (1892–1904), доцент, канд. с.-г. наук Д. К. Крайнєв (1910–1956), лісничий Н. Я. Дахнов (автор деревно‑тіньового типу посадки лісу), Л. Г. Барок, Х. С. Полянський та інші.

Освітні програми й база

Заклад готував фахівців за спеціальностями: «Лісове господарство», «Зелене будівництво і садово‑паркове господарство», «Експлуатація і ремонт устаткування лісогосподарського комплексу». Матеріально‑технічна база: 2 навчальні корпуси, актова зала, дискоклуб, бібліотека, 4 гуртожитки, їдальня, спортивний комплекс (спортзал, 2 майданчики), навчальний гараж і майстерні.

«Живою лабораторією» слугували насадження Великоанадольського лісу, розсадник (50 га), дендропарк. Оснащено комп’ютерний клас (26 ПК). Проведено ремонти котельні, спортзалу, актової зали, перекрито дах головного корпусу.

«Потрібно бути на місці, потрібно бачити на власні очі Великоанадольський ліс, щоб зрозуміти велич справи степового лісорозведення, що становить нашу гордість. Ніякими словами не можна описати того прекрасного почуття, яке викликає цей лісовий оазис серед неосяжного степу». М. К. Турський, 1884 р.